На початку березня старший склад дитячого хору “Радуйся” разом з регентом Наталією Мільошкіною відвідав Введенський Ставропігіальний чоловічий монастир, Оптину Пустинь. Поїздка буда досить складною: переїзд через кордон, довга дорога, дуже щільний графік з ранніми підйомами (адже зважаючи на різницю у часі між країнами, вставати доводилось о четвертій годині ранку). Але діти повернулися надзвичайно натхненими, з сувенірами і численими спогадами.
Почалось все з Спасо Нерукотворної Пустині в Кликово, незвично-зеленого храму на честь Священомученика Кукші Києво-Печерського, келії матінки Сепфори та джерела.
Потім – величний храм в Казанській Свято-Амвросієвській жіночій пустині, в Шамордіно.
Далі – переїзд до Оптиної Пустині, знайомство з Введенським чоловічим Монастирем. Вечірня служба, трапеза і Хресний хід навколо монастиря.
Час виконання послуху.
В п’ятницю зранку ще затемно частина групи встигла відвідати джерело Преподобного Пафнутія Боровського. 9 березня молились на Святковій Літургії в Храмі на честь Казанської ікони Пресвятої Богородиці (діти відразу згадали Троїцький храм в Почаївській Лаврі, який дуже схожий на цей Оптинський внутрішньою архітектурою та розписом).
Поснідали (монастирська трапеза в Оптиній Пустині займала рівно 10 хвилин, а повернувшись додому, у своєму маленькому вагончику-трапезній вже снідали після Літургії під читання житія та дуже намагалися мовчати). Дивним чином хор “Радуйся” запросили співати акафіст біля святих мощей преподобного Амвросія Оптинського, співали й улюблену “Вєра наша православна”.
Діти були на могилі недавно відійшовшого до Господа намісника Оптиної Пустині архимандрита Венедикта, тричі співали паніхіду в каплиці, збудованій в 2008 році на місці поховання вбитої оптинської братії: ієромонаха Василія, іноків Трохима та Ферапонта.
Отець Єліазар показав нашим паломникам господарську частину монастиря.
В суботу поверталися додому.
А зранку в неділю вже співали в рідному храмі пізню Літургію та подячний молебен.